Адміністрація школи

   

               

"Навчаючи інших - теж навчайся"

А.Дістервег

Історія Слобідко – Красилівської загальноосвітньої школи  І – ІІ ступенів

Знати Історію України – значить вивчати історію рідного краю, знати свій власний рід, справи, які є дорогими для жителів  твого села.

Процес виникнення слобод на Поділлі тривав майже протягом всієї першої половини ХVІІІ ст.  (1699-1740 р.). Неподалік від Красилова, на порослому лісом пагорбі , поселилися 4  родини польської національності. Так виникла Слобода коло Красилова, а жителів села почали називати слобожанами. Згодом село отримало назву Слобідка-Красилівська. В цей період починають формуватися звичаї та культура польського поселення, які дещо відрізнялися від звичаїв сусідніх поселень.  В другій половині ХІХ ст. після тривалих переговорів з родиною Клейтців Е. Маньковський придбав Красилівський маєток і став також власником Слобідки-Красилівської.  За панування Маньковських у 90-х роках ХІХ ст. у Слобідці – Красилівській побудовано глинобитне приміщення, в якому розмістилася школа. Дана установа утримувалась на кошти родини Маньковських. Було в ній 4 класи. Навчання проводилось польською мовою. Дітей вчили письма, читання, математики, історії. Крім того дівчат вчили шити, вишивати, а хлопців – майструвати. Також з Красилівського костелу приїжджали монахи, які навчали святого письма. До революції вчителювали Урбенович С.Б., Качуровський І.Ф. В кінці 20-х на початку 30-х років директорами школи були Ярошинський, Гурецький. Працювало  4 вчителя.

До 1939 р. в школі проводилось навчання польською мовою, а з 1 вересня 1939 р  розпочалось навчання українською мовою. Після Великої Вітчизняної війни Човганська В.А., яка повернулась з фронту, була призначена завідуючою школи і відбудовувала її. Вона згадує: «Коли я приїхала в село, то побачила таку картину: школа без вікон і дверей. Під  час війни в школі жили німці. В одній кімнаті вони спали, в другій – стояло 12 коней, а в  їдальні варили їсти. Я зібрала жителів села і поросила про допомогу. Жителі села відгукнулись на моє прохання і відремонтували приміщення. Допомогу надав райвиконком , який виділив 5 кубометрів дошки сороківки та три кубометра двадцятки, з якої встелили підлогу і зробили для дітей столи. 1 вересня 1945 р. діти пішли до школи. Школа була 4-річна, а згодом відкрили 5 клас. В 50- х роках школа стала 7- річкою. Директором був Вітюк Г.Н.,  після нього Васьковський П.(1951 р). в 1955 р. зроблено добудову приміщення школи. В кінці 50-х років школа стає 8-річною на чолі з директором Толмачовою Анастасією Григорівною. Наступними директорами були  Ковш Тимофій Петрович, Ревякін Федір Григорович. Федір Григорович привів до порядку зовнішній вигляд школи і викопав криницю. З 1973 р. по 1975 р. директором школи був Полятевич  Франц Іванович. У цей час було побудоване приміщення їдальні та актового залу. Згодом це приміщення було перебудоване і в ньому навчалися учні початкових класів, а ще  згодом дитячий садок (1990 – 1991 р) .  З 1975 р по 1990 р. директором школи був Шамбель Євгеній Зіновійович , з 1990 -1993 – директор Завадський П.Е., з 1993- 1997 р. – Яровий І.С., з 1997 по 1998 р – Жулкевська Г.А., з 1998 р по 2012 р – Олійник Л.М. На даний час  директором школи  є Ружицька Н.А.  У школі навчається 45 учнів, 10 дітей відвідують підготовчу групу, яка функціонує при школі.

У свій час нашу школу закінчили:

Хворостовський Генріх Павлович – ветеран ВВв. Нагороджений Орденом Червоної Зірки «За мужність», медалями «За звільнення Праги», «За звільнення України», «За взяття Берліну»;

Паславський Валерій – полковник міліції Російської федерації;

Хворостовська Катерина Фадєєвна – поетеса, член спілки письменників України;

Лисаковський Віталій Францович – Полковник міліції, полковник юстиції. В Державній прикордонній службі України проходив службу на посадах заступника начальника кафедри Національної академії Держприкордонслужби та начальника відділу дізнання та адміністративного провадження Адміністрації ДПСУ. А остання посада в МВС - начальник Центрального відділу міліції-заступник начальника Хмельницького міського управління міліції."

Хворостовський Микола Едуардович – головний лікар м. Житомир;

Хібовський Валентин Станіславович – управляючий банком, м. Хмельницький;

Орлов Володимир Борисович – полковник МВС Росії;

Ружицький Франц Пилипович – суддя м. Київ;

Жулкевська Галина Антонівна – викладач університету «Поділля» м. Хмельницький;

Павловський Володимир Іванович – полковник МВС;

Бережецький Альбін Cтаніславович – воїн-афганець, нагороджений медалями « За мужність і відвагу», « Від вдячного афганського народу».

 Школа забезпечує:

• Здобуття базової загальної середнбої освіти.
• Забезпечення наступності у навчанні та вихованні підростаючого покоління.
• Єдність навчальної, позакласної і позашкільної роботи з саморозвитку, самовдосконалення і самоорганізації особистості учнів.
• Виховання громадянина України.
• Формування і розвиток соціально зрілої творчої особистості.
• Виховання свідомого ставлення до свого здоров'я.
• Формування засад здорового способу життя.

Проблема, над якою працює школа:

    "Розвиток здібностей та інтересу учнів до навчання через упровадження педагогічних інновацій"